А море кипить, море плавить тіла і відтінки,
І біблійна зоря полином закарбовує сни…
І застигли слова у метричних рівняннях на стрілки,
Й порожніють в дощах, і сповзають на пси…
До весни
Ще дожити б… Ще мить… – І штормити залатаний спокій,
І зривати вітри, що дрімають на спинах проклять…
Десь скресають світи у нестримних солоних потоках…
А слова, як кістки, у вспокоєних горлах скимлять…
pochapska 
One thought on “А море кипить….”